ЗАШМАГА́ТИ, а́ю, а́єш, док., перех., розм. Шмагаючи, дуже побити.— Кондратович віку мені збавив, до полусмерті зашмагав канчуками (Стор., І, 1957, 133).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 3. — С. 416.

Зашмага́ти, га́ю, єш, гл. Засѣчь, забить. До полусмерти зашмагав канчуками. Стор. І. 191.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 118.