ЗАШЛЮ́БИТИСЯ, блюся, бишся; мн. зашлю́бляться; док., заст. Одружитися. Зашлюбитись — не дощик перечекати (Номис, 1864, № 8851).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 3. — С. 416.

Зашлю́битися, блюся, бишся, гл. Обвѣнчаться, жениться, выйти замужъ. Зашлюбитись, не дощик перечекати. Ном. № 8851.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 118.