ЗАШКУТИЛЬГА́ТИ, а́ю, а́єш, док.

1. Почати шкутильгати. Дідусь проскочив вперед, оглянув усіх коней, чи не підпарило де під сідлами, чи не зашкутильгав який (Хижняк, Д. Галицький, 1958, 134).

2. Піти шкутильгаючи. Микола кинув на стовп віжки, прив’язав коня і зашкутильгав у двір (Кучер, Прощай.., 1957, 358).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 3. — С. 415.