ЗАШКВА́РЮВАТИ, юю, юєш, недок., ЗАШКВА́РИТИ, рю, риш, док., перех., розм. Засмажувати; заправляти смаженим салом. — Чи в нас їсти нічого? А хліб ясний, пшеничний, на хмелевій опарі… Є і на молочній опарі, до киселю.. Чи, може, зашкварити яєчню? (Горд., Дівчина.., 1954, 177).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 3. — С. 415.

Зашква́рювати, рюю, єш, сов. в. зашква́рити, рю, риш, гл.

1) Сильно жарить, сильно нагрѣвать, нагрѣть.

2) Зажаривать, зажарить.

3) Приправлять, приправить поджареннымъ саломъ. Въ ироничной пѣсенкѣ: Гарбуз варю, гарбуз печу, гарбуз, мамцю, варю, цибулькою закришила, редькою зашкварю (т. е. вмѣсто сала). Грин. III. 387.

4) Дѣлать что-либо съ силой, съ напряженіемъ.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 118.