ЗАШИ́ЙОК, йка, ч. Задня частина шиї у людини і тварини. Коли Карпо не повидурює чого, то пооднімає, а не то увірве Івася по зашийку (Мирний, І, 1954, 244); Вона сміливо наблизилася до вовчуків, схопила міцнішого за зашийок, поляскала, попестила його, як цуцика, по шорсткій спині (Тулуб, Людолови, II, 1957, 346).
В заши́йок гна́ти (проганя́ти, прогна́ти) — грубо гнати кого-небудь. Півроку пройшло, грошенята мої З процентами к бісу пропали,— Все стрик пропустив. Усіх нас з ним ураз Із хати в зашийок прогнали (Фр., X, 1954, 233).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 3. — С. 414.