ЗАШИ́ЙНИК, а, ч., розм. Удар по зашийку. Аж тут несподівано посипались бухани й зашийники на товаришів з усіх боків (Вас., І, 1959, 237).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 3. — С. 414.