ЗАШЕПЕЛЯ́ВИТИ, влю, виш; мн. зашепеля́влять; док. Почати говорити шепелявлячи.— А я теж хоцу рибу і в’юни ловити. На юску наловлю,— з плачем зашепелявив п’ятирічний Демид (Стельмах, Хліб.., 1959, 530).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 3. — С. 413.