ЗАШВАРГОТІ́ТИ, очу́, оти́ш і ЗАШВАРГОТА́ТИ, очу́, о́чеш, док., заст.

1. Почати говорити швидко і нерозбірливо (звичайно чужою мовою).

2. Сильно зашуміти, зашелестіти. Третій мовчки струну ув’язував до скрипки, а четвертий лежав, читав та як жбурне книжкою під поріг! аж листки зашварготали (Свидн., Люборацькі, 1955, 157).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 3. — С. 412.