ЗАША́РЕНИЙ, а, е, рідко. Укритий рум’янцем від збудження, хвилювання і т. ін. Всі задивилися на її [Галі] хорошую вроду, на зашарене личко, що за ніч мов помолодшало… (Мирний, II. 1954, 229); Розплившися, пливуть в його уяві хворій Червоні ліхтарі зашарених облич (Бажан, Вибр., 1940, 65).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 3. — С. 412.