ЗАША́МКАТИ, аю, аєш, док., розм. Почати шамкати, нерозбірливо, шепелявлячи говорити.— Ох і хороша ж ти, моя панночко,— зашамкала вона [бабуся] (Мирний, III, 1954, 300); Марко припав до стремена Кривоноса і жалібно зашамкав беззубим ротом (Панч, III, 1956, 100).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 3. — С. 411.