Про УКРЛІТ.ORG

зачіпка

ЗА́ЧІПКА, и, ж.

1. Пристрій, признач. для зачеплення чого-небудь. * Образно. Йому треба було знайти в душі цих друзів ратних зачіпку, за яку б узявшись, він повернув їх за собою без риску зірватися… (Ле, Наливайко, 1957, 195); // перен. Нерівність, вузлик і т. ін. на гладкій поверхні тканини. На обробленому капроновому волокні зникають зачіпки. Воно стає набагато міцнішим і не обривається (Роб. газ., І.VІІІ 1962, 1).

2. перен., рідко. Суперечка, сварка. Він зачіпку має з дядьком за гроші (Сл. Гр.); — Ми вже замирилися після вчорашнього. Вчорашня зачіпка трохи вплинула на хатній спокій (Кач., II, 1958, 30).

3. перен. Те, що є приводом для яких-небудь дій, для розмови або для здійснення чогось. Хіба признатися Мирославу?.. Але як знайти зачіпку, щоб розпочати розмову? (Хижняк, Д. Галицький, 1958, 262); Міг би завітати [лікар] до весільного столу або до обходу, або після обходу, бо весільна трапеза діло не швидке, та обов’язок бути в лікарні був зручною зачіпкою, щоб відмовитись взагалі (Смолич, Мир.., 1958, 39); // рідко. Причина того, що сталося. Все те їй забулося, як колись вона його кохала, як сподівалася собі милого щастя від його,— тепер вже він їй перед очима — як усього її лиха непогамованого зачіпка (Вовчок, І, 1955, 173).

4. перен. Закид, дорікання, з яким хто-небудь настирливо звертається до когось. Її навіть сердила ще та ненависть, ті зачіпки..— Чого ви такі ненависні до його [Василя]? — допитувалась у братів Галя (Мирний, IV, 1955, 118); — Я тепер огризаюсь на зачіпки сеї статті, бо вони мене обурили не тільки з особистого погляду (Л. Укр., V, 1956, 438).

5. перен. Перешкода, завада у якій-небудь справі. Робота йде швидко, без зайвих затримок і зачіпок (Трубл., І, 1955, 115).

Підня́ти за́чіпку, заст.— прийняти виклик. Щось було зачіпливе й гостро-лукаве в її сухім, підкресленім оці, яким метнула [Марта] на нього погляд. Але він зачіпки не підняв (Коцюб., II, 1955, 298).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 3. — С. 407.

За́чіпка, ки, ж.

1) Зацѣпка.

2) Недоразумѣніе, споръ. Він зачіпку має з дядьком за гроші. Могил. у.

3) Препятствіе, помѣха. Зміев. у.

4) Поводъ, предлогъ. Зміев. у. Він їй перед очима як усього її лиха непогамованого зачіпка. МВ. (О. 1862. І. 100). Хотіла їхати до бабусі, та було б се по панському їхати просто з цікавости. Мусила якусь зачіпку до того знайти. Г. Барв. 378.

5) Претензія, придирка. Гляди лиш, зачіпка тобі буде, бо ти в його служив, як сталась пожежа. Новомоск. у.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 116.

вгору