ЗАЧУМІ́ЛО. Присл. до зачумі́лий 2. День спить [Христя], ніч гуляє. Де сама вона не була, кого у неї не перебуло. І все те безпросипно п’яне, зачуміло завзяте (Мирний, III, 1954, 385).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 3. — С. 411.