ЗАЧУДО́ВУВАТИ, ую, уєш, недок.. ЗАЧУДУВА́ТИ, у́ю, у́єш, док., перех., розм. Дуже дивувати. Почув [Боровий] новину, і таку, що аж зачудувала його. Христя Шовкунова взялася виростити по чотириста п’ятдесят центнерів буряків з гектара… (Грим., Незакінч. роман, 1962, 98); // Захоплювати, приємно вражати. Невже тебе не зачудовує, як наш народ в труді росте? (Тич., Зростай.., 1960, 58); Була [Рифка] невеличкого росту, тонка і повільна в рухах, та той вираз тужливої задуми, який усе лежав на її лиці, поневолі зачудував Герша (Фр., VIII, 1952, 388),

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 3. — С. 410.