ЗАЧО́РНЮВАТИ, юю, юєш, недок., ЗАЧОРНИ́ТИ, ню́, ни́ш, док., перех. Робити чорним; забарвлювати або забруднювати що-небудь у чорний колір. Вона хотіла обтерти голову руками, але ще більше замазалась і зачорнила руки (Кобр., Вибр., 1954, 130); Побіливши обличчя Данилові й намалювавши яскраві губи, Прудивус зачорнив йому смолою два передні зуби і на тому справу скінчив (Ільч., Козацьк. роду.., 1958, 204); Їздові зачорнили білу верету поля шпилястими купами гною (Бабляк, Вишн. сад., 1960, 111).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 3. — С. 409.