ЗАЧМЕЛІ́ТИ, і́ю, і́єш, док., розм. Втратити здатність ясного розуміння, сп’яніти (від дії алкогольних напоїв).— А я гадаю так: випив, то й помовч, коли ти є людина… не смій співать налиганий, коли ти, мов чіп, мов квач, коли голова зачмеліла (Ільч., Козацьк. роду.., 1958, 568); // Втратити здатність ясного розуміння під впливом якого-небудь сильного переживання; очманіти.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 3. — С. 409.