ЗАЧИЩА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ЗАЧИ́СТИТИ, и́щу, и́стиш, док.

1. Робити чистим, знімаючи верхній шар, або усувати нерівності, шорсткість. Він просить у Хаєцького ножа, щоб зачищати кінці кабеля (Гончар, І, 1954, 50); Під крислатим осокором навколішках старанно порався чоловік, зачищаючи ножем пошматовану кору (Баш, Надія, 1960, 222); Наносив [Павло] повну діжку води, ..зачистив коло хліва, навіть віничком підмів усе (Кучер, Трудна любов, 1960, 77).

2. рідко. Те саме, що очища́ти.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 3. — С. 405.