ЗАЧИ́ТАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до зачита́ти 1-3. Після того, як був зачитаний наказ Кутузова, Вільсон відвідав фельдмаршала і похвалив високий стиль і глибокий зміст звернення до війська (Кочура, Зол. грамота, 1960, 386); А удома, в столі, був Шевченків «Кобзар», Весь зачитаний, давній, зжовтілий, І світили слова в нім, як дивний янтар, Западали у серце і гріли (Забашта, Вибр., 1958, 185); // зачи́тано, безос. присудк. сл. — Ну, товаришу Донченко,— кажу я, беручи рецензію, —зараз вам буде зачитано вирок (Донч., VI, 1957, 614).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 3. — С. 405.