ЗАЧИНЯ́ТИ, я́ю, я́єш, недок., ЗАЧИНИ́ТИ, чиню́, чи́ниш, док., перех.
1. Прихиляти (двері, вікно і т. ін.), перешкоджаючи, припиняючи вхід, доступ у приміщення чи вихід назовні. Вечір настільки теплий, що аж не хочеться вікон зачиняти (Л. Укр., V, 1956, 430); Віра Михайлівна зайшла до кімнати і міцно зачинила за собою двері (Собко, Зор. крила, 1950, 158); // Прихиляти або замикати двері якого-небудь приміщення. Одної днини старий мідник пішов до міста, забувши зачинити свою хату (Коцюб., III, 1956, 8); // рідко. Те саме, що замика́ти 1. А сама [пані] товчеться, як Марко по пеклу,— то папірчик із-за дзеркала витягне, то одмикає, то зачиняє (Вовчок, І, 1955, 76); Артем старанно, на всі запори, зачинив ворота (Головко, II, 1957. 568); // Опускати вниз віко, вічко скрині, коробки і т. ін., припиняючи доступ усередину. — От тепер зачиняйте скриню, згорніть руки, та хоч, насіннячко лузайте,— сказав отець Харитін (Н.-Лев., III, 1956, 165); Гальванеску відчинив невеличку шкатулку, ..потиснув кілька клавішів — вони м’яко віддзвонили йому — і знову зачинив шкатулку (Смолич, І, 1958, 61); // діал. Стуляти, закривати. Старий Тодосько не встиг ще й рот зачинити від здивування й страху (Козл., Весн. шум, 1952, 88).
◊ Зачиня́ти (зачини́ти) две́рі перед ким, кому — робити неприступним, позбавляти можливості користуватися, займатися чим-небудь. У найбільш розвинутій капіталістичній країні — Сполучених Штатах Америки — переважна частина студентів платить великі суми за навчання, а це, по суті справи, зачиняє двері вищих учбових закладів навіть найбільш здібним молодим людям з трудових сімейств (Рад. Укр., 5.VI 1961, 3); Неприступний, гордий університет вдруге зачинив перед Сергієм свої високі двері (Тур., Друзі.., 1959, 27).
2. Припиняти, переривати роботу, діяльність якої-небудь установи, підприємства і т. ін. Джіафер сподівавсь гостей. Він зумисне трохи раніше зачинив свою крамницю, щоб мати час усе доглянуть (Коцюб., II, 1955, 135).
3. Поміщати кудись, не випускаючи назовні (людей, тварин). Ліг він спати, вона й обернулась мухою: гуде та й гуде — не дав йому спати; от він піймав її та у пляшечку й зачинив (Барв., Опов.., 1902, 55); Мотря з дітьми загнала кабана в свій хлів та й зачинила (Н.-Лев., II, 1956, 373); Двері були підперті кілком знадвору. Що сталося? Нащо зачинили Остапа? (Коцюб., І, 1955, 380); // Позбавляти волі, ув’язнювати. І привезли Кармеля у велике місто в кайданах, і зачинили у кам’яну темну темницю (Вовчок, І, 1955, 362); Тисячі мирних горожан [городян] нагнали в портові амбари, зачинили як заложників (Гончар, Таврія.., 1957, 313).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 3. — С. 404.