ЗАЧЕРСТВІ́ЛИЙ, а, е.

1. Дієпр. акт. мин. ч. до заче́рстві́ти. На голому, не застеленому рушником столі ..лежав окраєць суботнього почерствілого вже хліба (Смолич, Реве та стогне.., 1960, 88); Не легко зачерствілій у відлюдництві душі розкриватись перед цілим миром… (Ле, В снопі… 1960, 62).

2. у знач. прикм. Байдужий, бездушний. Прийдеться давати [перцю] зазнайкам, чинушам, Сухим бюрократам, зачерствілим душам, — Всім тим, кому діло живе не до серця (С. Ол., Вибр., 1959, 28).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 3. — С. 403.