ЗАЧЕ́ПЛЕННЯ, я, с.
1. Дія за знач. зачепи́ти2 1 і зачепи́тися2. В косозубих колесах.. зачеплення зубців відбувається плавно (Практ. з машинозн., 1957, 198); На одному з торців різця наносять зубці, які входять у зачеплення з відповідними зубцями за державці (Різальні інстр.., 1959, 62).
2. техн. Пристрій, признач. для зачіплювання. Еластична муфта з внутрішнім зубчастим зачепленням служить для з’єднання вертикальних і горизонтальних валів як з нормальним, так і з великим кутовим зміщенням (Наука.., 6, 1956, 40).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 3. — С. 402.