ЗАЧЕ́ПЛЕНИЙ¹, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до зачепи́ти¹. Море шуміло, дрібні камінці торохтіли, зачеплені хвилею, немов порікували, що їм не дає спокою химерна вода (Л. Укр., III, 1952, 597); Ялини — ніби щойно вродились — стояли зовсім молоді, не зачеплені осінню (Земляк, Гнівний Стратіон, 1960, 139); Гануш заспівав українські пісні. Олесина душа стрепенулась, зачеплена рідними мелодіями (Н.-Лев., III, 1956, 228); // заче́плено, безос. присудк. сл. Литку лівої ноги було зачеплено, мабуть, уже останньої хвилини, бо кров, заливши штанину, не встигла ще навіть засохнути (Коз., Гарячі руки, 1960, 156); Мали виставляти Рустемову п’єсу, в якій зачеплено так багато болючих сторін мусульманського життя (Коцюб., II, 1955, 136).

◊ Заче́плений за живе́: а) глибоко вражений, ображений ким-, чим-небудь. Паляничка, зачеплений за живе, ступнув наперед, поморгав своїми червоними повіками, ніби йому боляче було дивитися на світло, поклав руку собі на груди і пропищав: — Тут ми вже почали й критику.. знизу, так я розумію (Чаб., Тече вода.., 1961, 176); б) глибоко схвильований, зацікавлений, захоплений чим-небудь. Ми стояли й розглядали цей гурт збуджених суперечкою людей, зачеплених за живе найважливішими питаннями з поля літератури (Смолич, III, 1959, 467).

ЗАЧЕ́ПЛЕНИЙ², а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до зачепи́ти². Велетенська постать [шахтаря ] у парусиновій спецівці й касці, освітлена яскраво-білим вогнем карбідки, зачепленої гачком за виступ породи, чітко вирізьблювалась на стіні (Ткач, Плем’я.., 1961, 131.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 3. — С. 402.