ЗАЧАЇ́ТИ, аю́, аї́ш, док.: Зачаї́ти дух (по́дих) — затримати, затамувати дихання. Зачаївши дух, вони виносять перший вулик на подвір’я (Стельмах, Кров людська.., І, 1957, 268); Люди зачаїли подих (Ільч., Козацьк. роду.., 1958, 214).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 3. — С. 400.