ЗАЧА́ТОК, тка, ч.
1. Первісна форма чого-небудь, здатна до росту, розвитку; зародок. Одразу після цвітіння [жита] в зачатку зерна є найбільше води — 86 процентів; потім кількість води в зерні поступово зменшується і на час повної стиглості становить 15-16 процентів (Колг. Укр., 6, 1958, 17); // Про органи, частини організму, ще не розвинені, але здатні до росту, розвитку. Личинки [комах], в яких уже є зачатки крил, називаються німфами (Шкідн. і хвор.. рослин, 1956, 7).
2. перен. Перший прояв чого-небудь; те, від чого починається становлення чогось. В 1895 році в Петербурзі В. І. Ленін організував «Союз боротьби за визволення робітничого класу», який став першим зачатком революційної пролетарської партії в Росії (Тези про 300-річчя возз’єдн.., 1954, 14); На Русі існували зачатки практичної медицини (Нариси стар. іст. УРСР, 1957, 50); Друга половина XVI ст. і більша частина XVII — час пожвавлення на Україні національної творчості в усіх галузях. Разом з тим це епоха зачатків і розвитку нашого старовинного театру (Від давнини.., І, 1960, 159).
3. біол. Залишок органа, що був повноцінним, але втратив своє значення; рудимент.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 3. — С. 401.