ЗАЧА́ПАТИ, аю, аєш, док., розм. Почати чапати; піти, човгаючи. Максим ізсунувся з печі, зачапав швидко по хаті (Вас., І, 1959, 306); * Образно. Зачапали повстяні туфлі — чап-чап, чап-чап (Перв., Дикий мед, 1963, 42).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 3. — С. 400.

Зача́пати, паю, єш, гл. Пойти разбитой походкой.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 115.