ЗАЧАВКОТІ́ТИ, очу́, оти́ш, док., чим і без додатка, розм. Підсил. до зача́вкати. Під ногами зачавкотіло чорне клейке болото (Коз., Гарячі руки, 1960, 119).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 3. — С. 399.