ЗАЦІКА́ВЛЕНИЙ, а, е.

1. Дієпр. пас. мин. ч. до заціка́вити. Я підійшов до машини, дуже зацікавлений появою тут своєї аспірантки (Грим., Подробиці.., 1956, 159); Столітній дід, що їхав у рідний край вмирати, видко, зовсім не був зацікавлений у розмові (Ірчан, II, 1958, 184); — Я вестиму роту в бій,— говорив він,— і я зацікавлений більше за всіх у тому, щоб вона була вихована як слід, згуртована й дружна (Гончар, III, 1959, 35).

2. у знач. прикм. Який зацікавився чим-небудь, виявляє цікавість. Зацікавлений хлопець поспішив за батьком стежкою через поле на Чорну гору (Фр., V, 1951, 46); — О! ви тут напевне знайдете її [філоксеру]!.. — Ви чому так думаєте? — звернувся до нього зацікавлений Тихович (Коцюб., І, 1955, 198); // Який виражає цікавість. Увесь клас звернув на його зацікавлені очі (Вас., І, 1959, 174); Євген Панасович оглянув присутніх і зустрівся з зацікавленими, вичікувальними і, здається, трохи насмішкуватими поглядами (Речм., Весн. грози, 1961, 121).

3. у знач. прикм. Зв’язаний з чим-небудь якоюсь вигодою або іншими інтересами. Мене тривожило те, що перед від’їздом у гавані вештався французький офіцер і, як зацікавлена особа, поглядав на бриг (Ю. Янов., II, 1958, 69); Зацікавлені сторони.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 3. — С. 396.