ЗАХРУ́СКАТИ, аю, аєш, док., розм. Почати хрускати, видавати хрускіт. Тихо, поки захрускають віти легенько (Вовчок, І, 1955, 367); Захрускав [цар] суглобами пальців та застукав об камінну підлогу гострим носком цяцькованого самоцвітами сап’янця (Ільч., Козацьк. роду.., 1958, 561).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 3. — С. 394.