ЗАХРУМТ́ІТИ, мчу́, мти́ш, док.
1. Почати хрумтіти, видавати хрумтіння, ламаючись, дроблячись і т. ін. Дихнув з поля сухий, колючий вітерець; битим склом захрумтіли під ногами зашерхлі вже калюжки… (Ряб., Жайворонки, 1957, 136); // Захрустіти. Катря заломила руки під грудьми, аж пальці захрумтіли (Кучер, Прощай.., 1957, 303).
2. розм. Почати їсти з хрумтінням.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 3. — С. 394.