ЗАХРЕСТИ́ТИСЯ, ещу́ся, е́стишся, док., рел. Почати хреститися. Я між старі верби, та скоком на пеньок, та з пенька черк на вербу, та з верби й захрестився наокруги (Вовчок, VI, 1956, 271); А коли один із отців бевкнув «Благослови, отче», Данило Харитонович навіть підскочив і захрестився (Панч, В дорозі 1959, 9).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 3. — С. 393.