ЗАХО́ПЛЮВАТИСЯ, ююся, юєшся, недок., ЗАХОПИ́ТИСЯ, оплю́ся, о́пишся; мн. захо́пляться; ким, чим, рідко з чого і без додатка, док.

1. Бути в радісно-піднесеному стані задоволення, замилування і т. ін. ким-, чим-небудь. В молодих літах захоплювався я Шекспіром, В. Гюго, а відтак Золя і Мопассаном, хоч взагалі читав дуже багато (Коцюб., III, 1956, 288); Чехов і Толстой захоплювалися проникливо простою грою геніальної Заньковецької (Рильський, III, 1956, 23); Ми.. виконували накази шахтаря Чудина, захоплювалися з його розумного хисту та вправного обстрілювання підходів до нашого підвалу (Ю. Янов., II, 1954, 138); — Дійсно, смачна штука [кава], і яка запашна,— захоплювався пан Бжеський (Тулуб, Людолови, І, 1957, 10); [Наташа:] Я так захопилась краєвидами… Який у вас чудовий край! (Корн., І, 1955, 155).

2. Відчувати великий інтерес, потяг до чого-небудь. Микось виріс, як дуб, захоплюється гонками велосипедними (Л. Укр., V, 1956, 378); Інші молоді люди захоплювалися різними розвагами, а він тільки наукою — історією (Ів., Тарас, шляхи, 1954, 373); Він так захопився своїми думками й планами на майбутнє, що й не почув, як біля нього несподівано зупинились коні (Гур., Новели, 1951, 39); Вона хутко відкрила кришку [піаніно], вдарила кілька акордів, потім, захопившись, вигравала легеньку прелюдію (Досв., Вибр., 1959, 233); // Закохуватися в кого-небудь. Ольга не на жарт захопилась Іваном (Кол., Терен.., 1959, 138).

3. тільки недок. Пас. до захо́плювати 1, 2, 4-8. Для створення можливості обертання хвостового інструмента на останній надівають хомутик, який захоплюється пальцем паводкового патрона (Технол. різального інстр., 1959, 51).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 3. — С. 392.