ЗАХМЕ́ЛЕНИЙ, а, е, рідко.

1. Дієпр. пас. мин. ч. до захмели́ти 1.

2. у знач. прикм. П’яний, захмелілий. * Образно. Свистуни й соловейчики на захмелених вечорах, Гадаєте, земля вам намазує булку І звисає ковбасами на яворах? (Мал., Листи.., 1961, 77).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 3. — С. 384.