ЗАХЛИПА́ТИСЯ, а́юся, а́єшся і ЗАХЛИ́ПУВАТИСЯ, уюся, уєшся, недок., ЗАХЛИПНУТИСЯ, нуся, нешся, док., діал. Захлинатися. Силоміць заливали [вино] блазневі в рот, у ніс, у вуха, лили межі очі,він захлипувався, смикався вивільнитися (Загреб., Диво, 1968, 551); Провалилася їхня тачанка на мосту.. Ганні нічого не жалко, тільки кобилку свою любиму пристяжну гукає з берега: «Воля, Воля…» Так, не вибравшись із збруї, і захлипнулась на Пслі її Воля (Гончар, II, 1959, 263); Він говорив швидко, уриваючи, захлипуючися з гніву й обурення (Фр., III, 1950, 287); Захлипується [Ада] риданням, відвертається і плаче похилена, заховавши обличчя в долоні (Ірчан, І, 1958, 137).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 3. — С. 382.