ЗАХИХОТА́ТИ, очу́, о́чеш і ЗАХИХОТІ́ТИ, очу́, оти́ш, док., розм. Почати хихотати, хихотіти; зареготати, засміятися. Ослін упав, а з ним разом і Славко. Пазя випустила його руку й захихотала (Март., Тв., 1954, 232); Сотник захихотів: — Ти тільки поглянь… поглянь на вітця Зосиму! (Ільч., Козацьк. роду.., 1958, 160).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 3. — С. 380.