ЗАХИХИ́КАТИ, аю, аєш, док., розм. Почати хихикати. Мужики всміхнулись, але лишень очима. Натомість баби захихикали таки вголос (Март., Тв., 1954, 377); Він захихикав здушеним фальцетом (Мик., II, 1957, 381).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 3. — С. 380.

Захихи́кати, каю, єш, гл. Захихикать. Підняв угору коротеньку борідку і захихикав. Левиц. І. 135.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 113.