ЗАХВА́ЛЮВАННЯ, я, с. Дія за знач. захва́лювати. Виховання — складний і тонкий процес, який безумовно повинен виключати сюсюкання, захвалювання, безкарність вчинків (Рад. Укр., 11.IV 1963, 2).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 3. — С. 376.

Захва́лювання, ня, с. Расхваливаніе, рекомендація.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 113.