ЗАХАРА́ЩЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до захара́сти́ти. О, скільки тут машин! Мало не вся вулиця захаращена ними (Ряб., Жайворонки, 1957, 126); Перша світова війна зробила так, що після 1914 року карпатські багаті ліси довго були запущені, захаращені і занедбані (Мас., Під небом.., 1961, 198); // захара́щено, безос. присудк. сл. Широке подвір’я було захаращено цеглою, дошками, довжелезними залізними балками (Донч., Секрет, 1947, 104).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 3. — С. 375.