ЗАТІ́РКА, и, ж., кул. Страва, зварена на воді або молоці з розтертого в дрібні кульки борошна з водою. Страва була звичайна: житня затірка та картопляні товкмачі з маком (Л. Укр., III, 1952, 606); Подаючи на стіл, затірку посипають дрібно посіченою зеленню петрушки (Укр. страви, 1957, 100); Поставив [Павло повний глечик молока на стіл. — Оце тобі! Мабуть аж до сестри ходив? — зраділа Явдоха, що таки дуже полюбляла молочну затірку (Тют., Вир, 1960, 133).

◊ Да́ти заті́рки, фам. — дуже побити. Я тобі дам затірки! Попадешся ти в мої лещата! (Сл. Гр.).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 3. — С. 352.

Заті́рка, ки, ж. Родъ мучнаго кушанья: мелкіе шарики изъ тѣста, варимые въ водѣ или молокѣ. Чуб. VII. 440. Маркев. 153. М’яка була затірка, била мене матінка. Лавр. 25. Да́ти за́́тірки. Задать трепки. Я тобі дам затірки! Попадешся ти в мої лещата! О. 1861. XI. Кух. 20.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 107.

за́тірка — давня страва з розтер­того на дрібні кульки борошна, звареного у воді або в молоці; да́ти за́тірки означає «сильно побити», тому кажуть: «Я тобі дам затірки! Попадешся ти в мої лещата!».

Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006. — С. 238-239.