ЗАТІ́ПАТИСЯ, аюся, аєшся, док., розм.
1. Почати тіпатися, трястися; тремтіти, здригатися (про тіло людини та його частини). Дрібно затіпалися вузькі жіночі плечі (Цюпа, Вічний вогонь, 1960, 79); Аж затіпався старий від гніву (Руд., Вітер.., 1958, 203); Вона [циганка] затіпалася вся.. — Люди, я не брала грошей, — промовила тужно й благально (Ткач, Арена, 1960, 63) // Почати різко, судорожне сіпатися, шарпатися (про обличчя та його частини); засіпатися. Підборіддя затіпалося, обличчя сіпала мишка… (Мирний, III, 1954 241); Затіпалась над лівим оком повіка (Хор., Незакінч. політ, 1960, 77); У маленького [полоненого] дужче затіпалась ліва щока. Він схопився за неї обома руками, але не міг зупинити шарпання м’язів (Ю. Янов., І, 1954, 146).
2. перен. Почати швидко колихатися з боку на бік. Вилетів, як буря, аж двері затіпались на старих завісах (Вас., 1, 1959, 256); Дзвоник над ворітьми затіпаявся, мов у лихоманці (Мик., І, 1957, 178); Язичок полум’я у каганчику на столі раптом здригнувсь і затіпався сполохано (Головко, II, 1957, 607); // Почати прискорено, напружено битися (про серце). Чогось затіпалось серце Петрове, коли він зачув той гомін (Мирний, І, 1954, 349); Два постріли враз. Обірвались думки, Затіпалось серце: стріляють? У кого? (Нех. Хто сіє вітер, 1959, 46).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 3. — С. 352.