ЗАТЯ́ЖЧИК, а, ч., спец. Робітник, який займається затяжкою, кріпленням яких-небудь частин. -Дай мені місце, —стиха мовив майстер. Потім сів на чоботарський стілець, на яких працюють у цеху затяжчики, і схилився над виробом (Роб. газ., 25.VІІІ 1963, 2).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 3. — С. 371.