ЗАТЯ́ЖКА, и, ж.

1. Затримка, зволікання з завершенням, закінченням чого-небудь. Затяжка [1-ої світової] війни, суперечності серед вищого командування, ..великі втрати в людях викликали незадоволення серед народу [Західної України] (Гжицький, У світ.., 1960, 105); // Зменшення, уповільнення швидкості дії, руху. — Я думаю, підемо на три обльоти. А на стрибок я дам затяжку (Кучер, Квітує жито, 1938, 165).

2. Втягування за одним вдихом тютюнового диму під час куріння. — Хай спочине, чаю нап’ється, покуре [покурить],— думав Проценко. А Довбня, сидячи за столом, кадив, мов з димаря, на всю хату, запиваючи чаєм кожну затяжку (Мирний, III, 1954, 202); Перед тим, як відповісти на будь-яке, навіть незначне питання, майор обов’язково робив дві затяжки із своєї невеличкої люльки, яка завжди стриміла під пожовтілими від тютюну вусами (Собко, Запорука.., 1952, 85).

3. техн. Стискання, кріплення частин чого-небудь за допомогою спеціальних пристроїв. Догляд за колесами зводиться до щоденної перевірки затяжки шпильок та гайок, якими кріплять колеса (Автомоб., 1957, 191); П’ять років тому і я почав займатися взуттям.. Моя операція була — затяжка носка. Спочатку, як і в кожній справі, не завжди все гаразд виходило (Роб. газ., 26.III 1965, 2); // Пристрій для стискання, стягування чого-небудь. Для досягнення жорсткості багатоярусного баштового покриття кліток робили горизонтальні затяжки з колод, перекинутих від однієї стінки до іншої (Дерев, зодч. Укр., 1949, 33).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 3. — С. 370.