ЗАТУШО́ВУВАТИСЯ, ується, недок., ЗАТУШУВА́ТИСЯ, у́ється, док.

1. перен. Ставати менш помітним, значним.

2. тільки недок. Пас. до затушо́вувати. В холодному, напівприкритому повіками погляді [М. Кропивницького] інтелект переважав над почуттями, які тільки іноді з силою проривались, але зразу ж зусиллям волі швидко затушовувались (Минуле укр. театру, 1953, 119).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 3. — С. 367.