ЗАТУ́РКАТИ¹, аю, аєш і ЗАТУРЧА́ТИ, чу́, чи́ш, док.

1. Почати туркати, турчати, видавати туркотливі звуки (звичайно про горлиць). Дерева заколихались, гілля до гіллі прихилилось, затуркали горлиці (Стор., І, 1957, 83).

2. Почати утворювати звуки, подібні до турчання. Затуркав тарабан, важкії чоботи Застукали по плитах (Фр., XIII, 1954, 311); Машина затурчала і повернула назад у слободу (Добр., Тече річка.., 1961, 124).

3. перен., розм. Заговорити безперервно, скоромовкою. От як затуркали, затуркали — бо звісно, як наші молодиці, скільки їх не буде, та як заговорять разом усі ув один голос, так нічого і не второпаєш (Кв.-Осн., II, 1956, 12).

ЗАТУ́РКАТИ² див. зату́ркувати.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 3. — С. 366.

Зату́ркати, каю, єш, гл.

1) О голубяхъ: заворкотать. Гілля до гілля прихилилось, затуркали горлиці. Стор. І. 100.

2) Заговорить быстро. От як затуркали, затуркали, бо, звісно, як наші молодиці, скілько їх не буде, та як заговорять разом усі в один голос, так нічого і не второпаєш. Кв. І. 134.

3) — го́лову. Сбить съ полку, затуманить (голову).

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 111.