ЗАТУРБУВА́ТИ, у́ю, у́єш, док., перех.

1. Почати турбувати, викликаючи у кого-небудь турботу, занепокоєння.

2. Завдати клопоту кому-небудь. Сповістіть, будь ласка, якщо це Вас не дуже затурбує (Мирний, V, 1955, 403).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 3. — С. 366.

Затурбува́ти, бу́ю, єш, гл. Обезпокоить.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 111.