ЗАТУРБО́ВАНИЙ, а, е.

1. Дієпр. пас. мин. ч. до затурбува́ти. А він лежить у домовині Покритий квітами, вінками, Не затурбований думками — Такий ясний, спокійний нині! (Тарн., З дал. дороги, 1961, 458).

2. у знач. прикм. Стурбований, схвильований. — А все-таки щось таке мусить там бути, —мовив затурбований.. комісар (Фр., IV, 1950, 168); // Який виражає турботу, занепокоєння. — Що там поробляєш? — повторив я лагідніше своє питання. — Нічого. Шукаю.. і не знаходжу,— відповів [Нестор] затурбованим голосом (Коб., III, 1956, 45); Затурбоване обличчя.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 3. — С. 366.