ЗАТУ́КАТИ, аю, аєш, док., розм. Почати тукати, бити, ударяти із стуком; застукати. Над головою повільно затукав дятел (Стельмах, Кров людська.., І, 1957, 229);//Почати видавати короткі, переривчасті звуки, схожі на стукіт. Біля контори колгоспу затукала, засигналила машина (Ряб., Жайворонки, 1957, 113).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 3. — С. 363.