ЗАТРІСКОТА́ТИ, очу́, о́чеш і ЗАТРІСКОТІ́ТИ, очу́, оти́ш, док.

1. тільки 3 ос. Почати тріскотати, тріскотіти; затріщати. В печі весело затріскотіли дрова, підпалені віхтями соломи (Грим., Незакінч. роман, 1962, 62); Безладно затріскотіли постріли… (Коз., Вибр., 1947, 4); // безос. Суцільними грозовими розрядами затріскотіло, загримотіло над містом (Баш, Надія, 1960, 206).

2. перен., розм. Заговорити швидко, скоромовкою. — А я оце у Калинівку приїхала, — солоденькою скоромовкою затріскотіла стара (Собко, Звич. життя, 1957, 123).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 3. — С. 361.