ЗАТРУ́ЄНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до затруї́ти. Стопроцентну загибель гусені дали.. марлеві пояси, затруєні 10-процентною емульсією 50-процентної пасти ДДТ (Колг. Укр., 5, 1962, 37); Він.. набрав повні груди затруєного випарами сірчаної кислоти повітря (Панч, II, 1956, 69); Усе здорове, людське, не затруєне мораллю міщан, збунтувалось в ній (Кол., Терен.., 1959, 102); // затру́єно, безос. присудк. сл. Було.. прокладено сітку мілких напрямних канавок і затруєно гексахлораном колодязі в них (Нові спос. вирощ.. буряків, 1956, 41).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 3. — С. 361.