ЗАТРУ́ШУВАТИ, ую, уєш, недок., ЗАТРУСИ́ТИ, трушу́, тру́сиш, док., перех. Розкидаючи, розсипаючи що-небудь, покривати якусь поверхню. Смоливус.. встигав викачувати воду і в штреках затрушувати дощаний настил… (Чорн., Красиві люди, 1961, 64).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 3. — С. 362.

Затру́шувати, шую, єш, сов. в. затруси́ти, шу́, сиш, гл.

1) Посыпать, посыпать чѣмъ, засыпать чѣмъ. Як де попріло, — затрушують гречаним борошном. Грин. II. 320. Як докопаю, — хворостняком затрушу. Мнж. 2. О, як затрусить зеленим маком, то тільки держись берега! — О человѣкѣ, который засыпаетъ укорами, бранью и пр. Ном. № 3359.

2) Только сов. в. Затрясти. З’їхали на грудувату дорогу, то так затрусило.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 110.