ЗАТРУ́ДЖЕНИЙ, а, е, діал.

1. Зароблений важким трудом. Вже як сонце піднялося на сніданок, Катерина одержала у Генріха кривавицею затруджені гроші (Чорн., Визвол. земля, 1959, 79).

2. Знесилений трудом; // Який минув у важкій праці. Стоїть Христя коло дверей,— затруджена молодість, невмита краса в лахміттях (Вас., І, 1959, 262).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 3. — С. 361.