ЗАТРЕ́БУВАНИЙ, а, е, канц. Дієпр. пас. мин. ч. до затре́бувати. В 1819 році від поміщиків були затребувані відомості про розміри їх земельних володінь (Від давнини… І, 1960, 217); // затре́бувано, безос. присудк. сл. Камищук зовсім тихо промовив: — Сина в мене, Григорія, поліція забрала… Попервах держали в тюрмі в Чернігові, а це затребувано у Київ (Сміл., Сад, 1952, 183).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 3. — С. 358.